БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

«Роль сім'ї у становленні особистості підлітка. Особливості підліткового віку»

Шановні батьки! Уявімо собі таку ситуацію. Засадили ми ділянку землі, скажімо, помідорами чи картоплею. Однаково на всій площі підготували ґрунт, удобрили, розпушили землю, випололи бур’ян. І що маємо в результаті? Чи всі кущі дали однаковий урожай? Ні. Одні виросли більші й плід дали добірніший, ніж інші, а деякі й зовсім не вродили. У чому річ? А може, не кожній рослинці треба було всього однаково й порівну?
Наша з вами мета куди вища, і завдання значно складніші: сформувати з кожної дитини особистість. Підкреслюю: з кожної! Бо якщо на ділянці кілька кущів не дали очікуваного плоду, то це не велика біда: недобір компенсують більш урожайні. А для нас такої компенсації не може бути, кожна дитина має стати Людиною, залишити добрий слід на землі. Щоб цього досягти, кожна дитина має отримати потрібну їй частку нашої уваги, мудрості, доброти, ласки й вимогливості, поради й допомоги. Кожна дитина - це, передусім, душа, це маленький світ зі своїми особливостями. І його, цей світ, треба знати, щоб, втрутившись у нього, розвинути, збагатити, удосконалити, облагородити, але, не дай Боже, зашкодити.
Класному керівнику, як і викладачеві, найперше треба добре вивчити ваших дітей. Але для цього важлива є ваша допомога і співпраця із класним керівником. Адже ніхто так не знає ваших дітей, як ви самі.
А тепер хочу звернути увагу на дітей підліткового віку, і роль батьків у їх становленні як особистостей.

Кожен вік має свої плюси, особливості та проблеми. Підлітковий вік – не виняток із загальних правил. Перехідний вік – це тонка грань між дитинством і дорослим життям. Підлітковий вік починається з 10 – 11 років і триває аж до 15-16. Це період бурхливих змін.
У підлітковому віці у дитини формується власна життєва позиція, вона вважає себе цілком дорослою і чекає належного ставлення з боку батьків і педагогів до себе. Підліток не знає почуття міри і півтонів. Він поспішає спробувати все, міняючи друзів, стиль одягу, музичні пристрасті, відчуваючи при цьому масу розчарувань, страждаючи від неправильного вибору.
Щоб доросліюча дитина не наробила дурниць, їх важливо знати, що з нею відбувається. Батьки не завжди зуміють грамотно відповісти на питання свого чада. Але це не означає, що мама і тато повинні відсторонитися від дитини, залишивши її наодинці зі своїми проблемами. Психологи вважають, що в тих сім’ях, де з дитинства були налагоджені дитячо-батьківські стосунки, діти легше долають перехідний вік. Якщо ви ще не встигли стати своїй дитині другом, зараз саме час.
Батькам необхідно зберігати контакт з підлітком у ці складні роки. Особливо це важливо тоді, коли, здавалося б, мила й щаслива дитина буквально на очах перетворюється на дратівливу, нестриману, надміру образливу дитину. А ще, в один чудовий день ми дізнаємось, що наша чемна дитина, проводить час в дуже сумнівній компанії, а ще можливо зловживає цигарками та алкоголем. І, звичайно, в таких ситуаціях, часто ми звинувачуємо всіх, окрім себе.
Щоб вам було зрозумілішим, про що я хочу сказати, давайте переглянемо ролик «Наша увага – це найкраща профілактика» (Половину ролика переглядаємо до 3хв 03сек))
… Таблетки – це символічно, це вибір.

Але цього може не бути, якщо дорослі виявляють чуйність, тактовність і турботу. Для дітей цей період дуже важкий. Нерозуміння змін, що відбуваються з ними, призводить до прояву негативізму, неслухняності. Якщо тиск з боку дорослих посилюється, це, відповідно, збільшує опір підлітка.
Існує так званий трикутник відносин. Якщо дитина (ось тут) в ліцеї отримує негатив, приходить додому, там теж саме, то вона буде шукати третій кут, де буде позитив, де її будуть приймати такою, якою вона є, де вона отримає підтримку і повагу. І не завжди це є хороша компанія.
Взаємними образами та криками нічого не добитися. Одна з головних помилок батьків — це нескінченні словесні баталії з дітьми, що призводять лише до стресів та втрати взаєморозуміння. Тож не сперечайтесь з вашими дітьми. Діти, що вступили у підлітковий вік, особливо не переносять цього, обираючи для себе характерний спосіб захисту: стають наче глухими.
Давайте глянемо, як може розв'язуватись ця ж ситуація, в іншому випадку (продовження ролика)

Отже, людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.
Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші.
Якщо дитину постійно засуджувати, критикувати — у дітей виникає відчуття: «зі мною щось негаразд», «я — поганий». Як наслідок, підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! І буду поганим!» Цей виклик, за яким приховується гіркота відчаю.
А від знаків вітання, любові й визнання у підлітка складається відчуття: «Зі мною все гаразд», «Я — гарний».
Спілкуючись з дитиною, яка дорослішає, дотримуйтеся наступних правил:
- Навіть якщо для вас вона ще дитина, не підкреслюйте це, прийміть її позицію «дорослої» людини. Повірте, не встигнете озирнутися, як вона стане дорослою;
- Визнайте власні промахи і помилки. У підлітковому віці дитина вже усвідомлює, що батьки не ідеальні і теж помиляються, і часом, це стає для них глибоким розчаруванням. Вибачайтеся, якщо ви не праві, цим ви нічого не втратите, а навпаки, зміцните свою позицію в очах дитини;
- Не відмахуйтеся від дитини, вмійте її вислухати, краще вчасно дізнатися про те, що тривожить ваше чадо, і допомогти йому, ніж пускати проблеми на самоплив.

ПОБАЖАННЯ БАТЬКАМ
Пам'ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів, щастя вам і вашим дітям! І наостанок, нагадаю вам, шановні батьки, слова відомого американського педіатра Бенджаміна Спока: «Любіть вашу дитину такою, якою вона є, і забудьте про риси, яких у неї немає".
Результат виховання залежить не від ступеня суворості чи поблажливості, а від ваших почуттів до дитини й від тих життєвих принципів, які ви прищеплюєте їй.

 

Практичний психолог, Наталія ДАШКОВСЬКА