Методичний порадник

Методи навчання та активізації пізнавальної діяльності учнів

Не сама дитина має пристосувати себе
до наших методів, а навпаки, наші методи
мають бути пристосовані до кожної дитини.
“ Нова школа соціального виховання ”

Згідно з Національною доктриною розвитку освіти та державною Національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття») виведення освіти України на рівень розвинутих країн світу є можливим лише за умови відходу від авторитарної педагогіки і шляхом упровадження сучасних педагогічних технологій, які забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність і ефективність освіти, підготовку нового покоління до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.
Навчальна діяльність, спрямована в традиційному її розумінні - на засвоєння колективом учнів в цілому вимог базової шкільної програми, що не сполучена належною мірою з творчою діяльністю, здатна, призвести до гальмування інтелектуального розвитку дітей. Звикаючи до виконання стандартних завдань, спрямованих на закріплення базових навичок, які мають єдине рішення і, як правило, єдиний заздалегідь визначений шлях його досягнення на основі деякого алгоритму, діти практично не мають можливості діяти самостійно, ефективно використовувати і розвивати власний інтелектуальний потенціал.
Сьогодні роль навчання полягає не тільки в накопиченні суми знань, умінь і навичок, а й підготовки школяра як активного суб'єкта своєї освітньої діяльності.
Діяльність викладача повинна бути спрямована на те, щоб зацікавити студентів у глибокому пізнанні навчального предмету, реалізації їхніх інтересів і здібностей, повної адаптації на ринку праці.
Успішність сучасної освіти неможлива без перегляду традиційного освітнього процесу: його змісту, форм, методів навчання, організації діяльності тощо, умілому застосуванні нетрадиційних ативних методів в навчанні.

Основні принципи організації навчального процесу:
1. Обмежити використання пояснювальних методів.
2. Організувати роботу так, щоб учень міг задовольнити свої потреби у навчанні. Інакше кажучи – зробити процес набуття знань необхідністю для учня. Тому неабияку увагу приділяємо мотивації.
3. Щоб зробити уроки більш привабливими, використовувати ігрові форми роботи, а також різноманітні «сюрпризи» і «несподіванки» для учнів. Хтось скаже, що учитель – не клоун, а урок – не розвага. Але ж усі погодяться, що в сучасному світі змусити дитину навчатися не так просто. Тому так важливо знайти межу між суворим уроком та розважальною годиною.
4. Сприяти формуванню навичок взаємодії: працювати в малих группах, бригадах, колективі.
5. Створювати умови для експериментів і спостереження. Для цього, наприклад, закордонні вчителі-мовники активно використовують відео з Ютюбу: дивимось разом ролик з опитуванням, а потім, наприклад, шукаємо мовні огріхи чи найбільш уживані мовні конструкції. ЦІкавим буде завдання для учнів шукати помилки в рекламі – у транспорті, на телебаченні, в інтернеті.
6. Доцільно використовувати простір класу. Залежно від мети заняття і застосовуваних методів, можемо створювати потрібні зони, по-різному розставляти парти або взагалі прибирати столи.

Перш ніж перейти до розгляду конкретних методів, коротко наголосимо про сутність понять метод та прийом навчання.
Саме поняття “метод” означає шлях до поставленої мети.
Метод – це упорядкована сукупність методичних прийомів, дій та операцій, за допомогою яких організовується навчальна діяльність учнів і процес засвоєння знань.
Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти.
У структурі методів виділяють прийоми, тому кожний метод можна представити як сукупність методичних прийомів. Отже прийом – це елемент методу. Якщо метод є способом діяльності, що охоплює весь шлях її протікання, то прийом – це окремий крок, дія в реалізації методу.
Прийоми навчання - це окремі операції, розумові чи практичні дії вчителя або учнів, які розкривають або доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає даний метод. Наприклад, прийоми активізації розумової діяльності при усному викладі знань (порівняння, зіставлення); прийом стимулювання, контролю, взаємоконтролю й самоконтролю; метод бесіди включає такі прийоми: виклад інформації, активізацію уваги та мислення, прийоми запам'ятовування, ілюстрації, демонстрації тощо.

Правильний підбір методів відповідно до мети та змісту навчання, вікових особливостей учнів сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей, озброєнню їх уміннями й навичками використовувати здобуті знання на практиці, готує учнів до самостійного набуття знань, формує їхній світогляд.
Кожен учитель створює низку прийомів шляхом спроб і відбору найефективніших, відкидаючи ті, що не сприймаються учнями. Учитель створює особистий власний почерк завдяки застосуванню індивідуальних прийомів.

Крім традиційних, у практиці педагогіки вищої школи за останні двадцять років великого розповсюдження та застосування набули й інші методи навчання, які ми називаємо нетрадиційними. Серед них певної уваги заслуговують так звані "активні" методи навчання.
Особливості активних методів навчання складаються в спонуканні студентів до практичної та розумової діяльності, без якої немає руху вперед в оволодінні знаннями.

Особливості методів активного навчання:

А) вимушена активізація мислення тому, що студент повинен бути активним, незалежно, бажає він цього ;
Б) підвищується ступінь мотивізаціїі через самостійні творчі напрацювання студентів;
В) виникає педагогіка співпраці при постійній взаємодії викладача зі студентом за допомогою прямого та зворотнього зв’язку.
Г) сучасний світ – це світ розмов і суперечок, тому так важливо навчити дітей спілкуватися і правильно вести дискусію.

Більшість науковців трактують нетрадиційні методи навчання як інноваційні, оригінальні, новаторські ідеї, прийоми, засоби навчання
Сьогодні найбільш популярними інноваційними методами навчання, які дозволяють використовувати нові технології викладання є: контекстне навчання, імітаційне навчання, проблемне навчання, модульне повне засвоєння знань, дистанційне навчання.

Розглянемо вище наведені методи більш детально.

1. Контекстне навчання. Ґрунтується на інтеграції різних видів діяльності студентів: навчальної, наукової, практичної.
2. Імітаційне навчання. Його основою є імітаційно-ігрове моделювання в умовах навчання процесів, що відбуваються в реальній системі. це аналіз конкретних виробничих ситуацій, рішення ситуативних задач, виконання індивідуальних, сильних завдань, розігрування ролей, діловій ігри.
3. Проблемне навчання. Здійснюється на основі ініціювання самостійного пошуку студентом знань через проблематизацію (викладачем) навчального матеріалу. проблемна лекція, тематична дискусія, евристична бесіда, «круглий стіл», пошукова робота, самостійна робота з підручником, «мозгова атака».
4. Модульне навчання. Становить різновид програмованого навчання, сутність якого полягає в тому, що зміст навчального матеріалу жорстко структурується з метою його максимально повного засвоєння, супроводжуючись обов'язковими блоками вправ і контролю за кожним фрагментом.
5. Повне засвоєння знань. Розробляється на основі ідей Дж. Керролла і Б.С. Блума - про необхідність зробити фіксованими результати навчання, оптимально змінюючи при цьому параметри умов навчання залежно від здібностей учнів.
6. Дистанційне навчання. Різновид (досить самостійний) заочного навчання, з опертям на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій і засобів.
У табл.2 представлено порівняльну характеристику інноваційних методів навчання.
Аналіз характеристик інноваційних методів навчання показав, що вище наведені методи можуть бути ефективно використані у навчальному процесі кожний окремо, але на нашу думку більш ефективний результат можливо отримати від комплексного та системного використання деяких методів, наприклад, модульне навчання можна поєднати з проблемним навчанням.

Поряд з цим розкриємо сутність методів та прийомів нам вже добре знайомих, а про деяких, можливо, дізнаємось вперше.
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Це методи навчання в педагогіці, що спрямовані на словесну і практичну взаємодію педагога та учнів, а також учнів між собою. В основі цього методу лежить принцип зворотного зв’язку, коли студент отримує відповіді, зауваження, поради від викладача або однокурсників стосовно його роботи на уроці. Коли учні взаємодіють між собою, викладач виступає координатором і пильнує, щоб учасники навчального процесу не виходили за рамки навчальних і етичних норм.
Ці методи у навчанні є одними з найбільш ефективних, оскільки активізують мисленнєві і комунікативні здібності учнів. Отримавши рекомендацію від учителя, можна відразу ж виправити помилку і закріпити в пам’яті та на практиці правильне виконання. Вони застосовуються у вивченні будь-якого предмета і дисципліни.
Проте починати їх використовувати потрібно на етапі закріплення знань, тобто з другого чи третього заняття після початку вивчення теми. Перед цим студенти вже повинні отримати хорошу теоретичну базу, відповіді на запитання, які їх цікавлять, і виконати самостійну домашню роботу.

Важливими складовими інтерактивного навчання є:

• Відповіді на запитання і опитування думок студентів. Цей метод має формат полілогу або групової бесіди. Викладач ставить запитання, які стосуються розуміння і засвоєння матеріалу, а також особистого ставлення учнів до того чи іншого факту, події, персонажа. Водночас не можна ставити неоднозначні, нечіткі або закриті запитання, що потребують відповіді «так» або «ні».
• Аналіз історій і ситуацій. Викладач розповідає вихованцям реальну чи вигадану історію, що є прикладом певного поняття чи теорії. Учні висловлюють свої думки, оцінюють поведінку і дії персонажів, наслідки. Далі учням пропонують згадати схожі історії з особистого досвіду. Розповідь викладача також може бути незавершеною, і він пропонує аудиторії додумати фінальний розвиток подій.
• Дискусії, дебати, полеміки. Це чітко організовані процеси всебічного розгляду проблемного питання. Як правило, обирають пропонента і опонента. Перший пропонує свою позицію як відповідь на питання, другий намагається спростовувати думку пропонента. Аудиторія ділиться на дві групи, які підтримують двох головних учасників, хоча кожен слухач може висловлювати свою точку зору. Головні учасники дискусії повинні чітко аргументувати свої думки, наводити реальні приклади і докази. Переможцем стає той, кому вдалося переконати більшу частину аудиторії, або чиї докази були найбільш ґрунтовними.
• Мозковий штурм. Це тип опитування, який передбачає швидкі і короткі відповіді без роздумів. Учасники можуть пропонувати свої ідеї з приводу вирішення навчальної проблеми. На першому етапі всі відповіді записуються і приймаються викладачем. На другому – відбувається їхній аналіз і ранжування.
• Відпрацювання навичок. Робота в групах. Це два тісно взаємопов’язані методи, котрі допомагають учням практикувати одночасно і необхідні профільні навички, і вміння працювати в команді. У такий спосіб можна відпрацьовувати комунікативні навички з іноземної мови та інші практичні завдання. Зазвичай група складається з 2-6 осіб. Кожній групі дається конкретне завдання і час на його виконання, у процесі вони можуть допомагати і підказувати одне одному. Потім учні повинні продемонструвати результати своєї роботи аудиторії.
• Ігрове перевтілення. У цьому методі вихованці розігрують різні сцени та ситуації, грають ролі літературних та історичних персонажів. Це продуктивний метод використання різних моделей поведінки, ставлення, мислення, який допомагає учасникам краще зрозуміти і відчути на собі причини і наслідки певних подій.
АКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
На відміну від інтерактивних методів, активні означають безпосередню участь студентів у виконанні практичних завдань і вправ, іноді без взаємодії між собою. Водночас інтерактивне спілкування з викладачем зберігається. Як показує відома «Піраміда навчання», практичні вправи гарантують 75% знань, а навчання інших – аж 90%. Такі методи найбільш дієві, але застосовувати їх на ранніх етапах навчання неефективно. Учень повинен отримати відповідний багаж знань і елементарних навичок. Такі методи вимагають високої організованості та самостійності.

Методичні прийоми навчання – найрізноманітніші:
• Моделювання професійної діяльності. Це може бути виконання будь-яких завдань в аудиторних умовах або виробнича практика. Учнів можуть відправляти для проходження практики на підприємства, в компанії, фірми, де вони будуть у ролі працівників або молодших помічників. Цей метод дозволяє адекватно оцінити рівень своєї підготовки, умови і особливості майбутньої роботи.
• Навчання інших. Учень бере на себе роль викладача, пояснює матеріал, відповідає на запитання інших студентів і може навіть оцінювати їхній рівень знань. Часто старшокурсники проводять заняття для тих, хто вчиться на молодших курсах. Але можуть проводити і для своїх колег. Учень може організувати урок у вигляді тренінгу або майстер-класу. Така форма роботи вимагає від нього завчасної підготовки і ретельного повторення матеріалу.
• Метод активних ігор. Викладач дає завдання групі студентів скласти навчальні ігри для своїх однокурсників. Контролюють і відповідають за процес гри самі учні. А педагог може тільки спостерігати чи інколи підказувати. Такі ігри можуть мати кілька спрямувань і діляться на: проблемно-орієнтовані, дослідницькі, ділові, проектувальні.

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Це сучасні методи навчання, які охоплюють як цілком нові, так і оновлені традиційні методи викладання, авторські методики. У цілому ці методи поєднують інтерактивні та комп’ютерні технології. Також у них повністю заперечується авторитарний підхід, встановлюється ділова співпраця між педагогом та учнями.
До таких методів належать:
• Компетентнісний – навчання, спрямоване на розвиток навичок, умінь і якостей, які знадобляться в роботі. Викладач підбирає практичні завдання, максимально наближені до професійних задач.
• Різноманітні інтегровані методи навчання. Включають особливі принципи побудови занять: заняття-аукціон, заняття-лабіринт, заняття-подорож, заняття-ділова зустріч, заняття-навчальна конференція, заняття-експедиція, заняття-виставка, заняття-інсценування, заняття-експеримент і т.д. Незвичайний формат сприяє стовідсотковій задіяності та уважності учнів.
• Проєктно-дослідницький метод. Парі або групі учнів дають комплекс завдань чи проблемне питання, визначений час і, можливо, додаткове оснащення для виконання. Метод спрямований на розвиток пошукових, аналітичних якостей студентів, а також навичок командної роботи.
• Нові форми роботи з інформацією: складання ментальних карт, відеооглядів, сторітелінг, скрайбінг, портфоліо.
• Заняття на основі інформаційно-комунікаційних технологій. Такий метод включає роботу з додатками, комп’ютерними програмами, віртуальними словниками, інтерактивними картами та іншими ресурсами.
НАОЧНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ
Це види методів навчання, засновані на візуальному сприйнятті інформації. Тому в заняттях активно використовуються різноманітні ілюстративні матеріали. Завдяки зоровій пам’яті людина здатна запам’ятати до 80% інформації. Вчитель може приносити як готові ілюстрації, так і пропонувати студентам виготовити їх самим.
Існують різні форми подачі візуальної інформації:
• Карти, схеми, таблиці, графіки, діаграми;
• Зображення, картини, зарисовки, фотографії;
• Ментальні та інтерактивні карти;
• Відеоролики;
• Стрічки новин чи подій;
• Гіфки, меми;
• Комікси;
• Креслення;
• Віртуальні моделі фізичних процесів;
• Віртуальні екскурсії;
• Квести, кросворди, ребуси, пазли.
ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Це методи, прийоми і форми навчання, засновані на виконанні практичних завдань. У такому разі викладач може давати короткі вступні інструкції, рекомендації, а якщо потрібно, брати безпосередню участь в процесі. Наприклад, демонструвати дослід.
Такі методи викладання включають:
• Практичні роботи. Зазвичай до них переходять після вивчення розділу для закріплення, повторення матеріалу. Вони мають узагальнювальний характер. Учні виконують різні письмові та усні завдання, працюють з комп’ютерними програмами.
• Лабораторні роботи. На відміну від практичних занять, ці роботи передбачають виконання завдань з теми на основі отриманих результатів експериментів, дослідів з використанням вимірювальних приладів та іншого обладнання. Цифрові дані заносяться до спеціальних бланків чи зошитів і використовуються для розв’язання задач і проведення подальших розрахунків.
• Вправи. Різні практичні завдання, які застосовуються на будь-якому етапі навчального процесу і допомагають задіювати інтелектуальні, комунікативні та пошукові здібності учнів. Вони можуть включати відповіді на запитання, розв’язання задач, рівнянь, виправлення помилок, складання порівняльних таблиць, графіків і т.п. Головними принципами дієвості цього методу є багаторазовість і постійність.
• Творчі роботи. Мета таких робіт – розвиток творчого мислення, ерудиції, логіки, вміння комбінувати різні знання і техніки. Ці способи навчання охоплюють: написання курсових і дипломних робіт, проведення власних досліджень, а також написання рецензій, відгуків, статей, творів, створення макетів, ілюстрацій, програм та багато іншого.
МЕТОДИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Це процес навчання на відстані від викладача з допомогою інформаційних технологій. Викладач повинен відмінно володіти різними онлайн ресурсами: платформами, інтерактивними дошками, програмами, конструкторами тестів і т.п. Практичні завдання для учнів необхідно адаптувати до мультимедійних можливостей комп’ютера.
Запроваджувати нові інструменти в навчальний процес потрібно поступово: не перевантажувати і не відволікати студентів від суті предмету.
Ці методи нічим не відрізняються від традиційних, крім онлайн формату.
• Відеоконференції в форматі лекцій, вебінарів, або семінарів. Зв'язок учнів з викладачем забезпечують різноманітні сучасні платформи, такі як: Zoom, Moodle, FreeConferenceCall, Edmodo, iSpring Online та інші;
• Онлайн дискусії;
• Індивідуальне і групове консультування. Викладач дає додаткові роз’яснення щодо виконання завдань через чати та e-mail-надсилання;
• Віддалені лабораторні практикуми і тестування;
• Тренажери з віддаленим доступом. Викладач надає учням посилання на тренажер, в якому вони працюють самостійно, а потім перевіряє завдання;
• Відеозаписи лекцій і практичних занять;
• Вікторини, бліц-опитування, квізи;
• Спільна робота студентів і викладача з додатками, комп’ютерними програмами.

Хто сказав, що процес навчання повинен бути нудним, адже завжди можна подати нудний матеріал у вигляді завдання або гри.
У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках учні бажають вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи.
Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формують в них конкретні уявлення.
В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. В грі всі займають активну позицію. Ігри на уроках пов’язані з розвитком пізнавальних інтересів учнів, розвивають усне мовлення та логічне мислення школярів.
Гра дарує дітям радість і захоплення, пробудження у душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.
У багатьох іграх в основу покладено принцип змагання, який підсилює емоційний характер уроку. Кращі результати гра приносить, коли змаган¬ня відбувається між командами, а мотив змагання виражається в назві гри. Наприклад: «Історичний футбол», «Брейн-ринг», «КВК» та інші. При цьому учні прагнуть самі добре виконати завдання і спонукати до цього своїх товаришів, стають уважними, зосередженими, дисциплінованими.
Багато навчальних закладів використовують різні види ділових ігор, щоб розвинути в студентів необхідні навички в розв'язуванні складних задач.
Метод «Ділової гри»
Це дуже перспективний метод навчання. Він використовується для розвитку творчого мислення, формування практичних умінь та навичок, вони стимулюють та підвищують увагу, а також підвищуються інтерес до заняття, активізують засвоєння навчального матеріалу.
1. Ігри можуть бути імітаційні, коли імітується на занятті діяльність будь –якої організації чи дільниці. Це може бути конкретна діяльність людей (ділова нарада, проведення бесіди). Сценарій імітаційноїі гри передбачає обстановку (кабінет, відповідні документи), в якій відбувається заняття.
2.Операційні ігри.
Вони допомогають опрацювати конкретні специфічні операції, в яких моделюється відповідний робочий процес.
3. Виконання ролей.
В цих іграх тринується тактика поведінки, дій, виконання функцій та обов'язки конкретної особистості. Для цього потрібно розробити модель ситуації. Ролі розприділяються між учнями.
4. Метод інсценівки
Це "діловий театр", де розігрується будь - яка ситуація, поведінка людини в тій ситуації. Тут студент повинен мобілізувати весь власний досвід, знання, навички, вміти вжитися в образ певної особи, зрозуміти його роботу, оцінити ситуацію та знайти правильну лінію поведінки.
Основна мета інсценівки – навчити майбутнього спеціаліста орієнтуватися в різних обставинах. У зміст сценарію входять: навчальна мета заняття, опис проблеми, яка вивчається, обгрунтування поставленої задачі, план ділової гри, зміст ситуацій та характеристик дійових осіб.
Хід підготовки ділової гри:
1) Підготовка аудиторії, учасників та експертів. Визначається режим роботи, формулюється головна задача заняття, обгрунтовувається виділена проблема та вибір ситуації. Видаються пакети матеріалів.
2) Процес гри. Ніхто не має права міняти її хід, лише викладач може корегувати дії учасників, якщо вони відходять від головної мети гри.
3) Обговорення та оцінка результатів гри. Виступають експерти, обмінюються думками захист учнями своїх рішень та висновків.
Практична діяльність викладача дозволяє узагальнювати та класифікувати ділові ігри:
- позиційні ігри, де виясняється істина у боротьбі думок;
- рольові ігри, де кожна роль має певні характеристики;
- сюжетні ігри, які відображають ролі, позиції, але в них переважає сюжет;
- ситуативні ігри, в основу яких покладенно і реальні події, і ролі, і сюжет, але стрижнем виступає стуація і конфлікт;
Імітаційні ігри, організаційно-діяльні ігри, організаційно-творчі ігри та функціональні – всі вони виконують головну фунцію – колективне мислення та колективну взаємодію.
Таким чином, нові педагогічні технології організації навчального процесу не тільки створюють сприятливі умови для творчості учнів, але й виставляють більші вимоги до викладача.
Вони виражаються в новій системі педагогічних знань умінь та навичок:
- вміти діагностувати мету навчання;
- в більш цілісному системному вивченню предмета;
- вміння моделювати в навчальному процесі професійну діяльність майбутнього спеціаліста;
- вміння організовувати самостійну роботу учнів;
- вміння сформувати комунікативну компетентність учнів та ін.

Наприклад, при вивченні стратегічних переговорів використовують рольові ігри, де кожен учасник повинен досягти своєї мети і отримати за це бали. Той, хто набере найбільшу кількість, перемагає. Серед популярних ігор є показові судові засідання для юристів "муткорти" і змагання Jessup, де молоді юристи повинні показати свої знання в різних сферах права.

Банк навчальних ігор:
• «Генератор мемів»: створіть меми, використовуючи складнопідрядні речення;
• «Плітка» – розкажи про вивчені теми, ніби розповідаєш плітки;
• «Частини мови в зоопарку». Якби кожна частина мови була твариною, то якою була б кожна з них і чому?
• «Критерійний покер». Ця гра варта того, щоб розказати про неї трохи детальніше. Учні сідають колом, так, щоб бачити один одного. На столі розкладаємо великий аркуш, можна ватман, розділений на кілька секцій (зазвичай, їх три). Кожна секція відповідає певному критерію. Учні отримують по кілька карток (чим менше дітей у класі, тим більше карток вони можуть отримати). А потім по черзі кладуть картку у відповідну секцію, аргументуючи свій вибір. Якщо всі згодні, то хід переходить до іншого. Особливість цієї гри полягає в тому, що діти можуть блефувати й свідомо класти картку в невідповідну секцію. Інші мають це зрозуміти. Якщо якісь картки протягом гри були покладені неправильно, то вчитель має це виправити. Ефективно застосувати цю гру, повторюючи перед ЗНО правопис розділових знаків, оскільки в тестуванні часто зустрічається завдання: поєднайте речення та причину відокремлення. Виділяємо чотири секції: 1 – розділові знаки при відокремлених членах речення, 2 – розділові знаки в складному реченні, 3 – розділові знаки при вставних словах, звертаннях та прямій мові, 4 – розділові знаки при однорідних членах речення. Діти отримують картки із реченнями. Важливо, щоб знаки пояснювались лише одним правилом і не було неоднозначності. Також цю гру можна використовувати, вивчаючи, наприклад, частини мови, різні форми дієслова, односкладні речення тощо.

Ефективність застосування нетрадиційних методів навчання:
Для учня
- максимально стимулює пізнавальну активність та ініціативу школярів. формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь.
- перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування позитивні емоції,
- розвиток пізнавальних процесів (пам'ять, увага, мислення, уява та ін.),
- уміння переключатися з одного виду діяльності на іншій,
- навченість роботі з різними джерелами знань
- формування навичок взаємодії: працювати в колективі, групі, парі
- формування відповідальності.
- розвиток творчих здібностей, ерудиції, кругозору.

Для педагога:
- формування власного оригінального стилю викладання. Учитель починає виступати як режисер міні-вистави з конкретним набором методів та прийомів викладання.
- це можливість самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей.
- можливість краще пізнати та зрозуміти учнів, оцінити їх індивідуальні особливості,
- вирішити внутрішньокласні проблеми (наприклад, спілкування).